Усі ми – діти Природи. І змалку людина повинна пізнавати її і неодмінно вчитися любити, оберігати, розумно користуватися, бути дійсно творчою, а не згубною частиною світу. Все починається з дитинства. І екологічне виховання слід починати якомога раніше, коли серце дитини найбільше відкрите для добра. Це грамотна, тривала робота дорослих та постійна робота розуму, серця та рук дітей.
Всі, звичайно, знають, як важливо зараз охороняти природу. Цю проблему часто обговорюють по телебаченню та в пресі. Само собою зрозуміло, що дошкільнята не в змозі вирішувати якісь великі завдання з охорони природи, але й те небагато, що вони роблять – дбайливе, дбайливе ставлення до живого – вселяє надію на те, що ще багато поколінь милуватимуться і користуватимуться дарами дивовижної. природи.
Маленькі діти люблять діяти. Спостереження, розглядання необхідно поєднувати із практичною діяльністю дитини. Це може бути не тільки праця, а й образотворча діяльність, досліди та експерименти. Результат, хоч би яким він вийшов, обов’язково задовольнить малюка. Можна запропонувати дітям вигадати історію про пригоди рослини або тварини, організувати екскурсію в природничий зал краєзнавчого музею.
Природознавчі казки, оповідання, легенди, загадки, прислів’я і приказки допоможуть дохідливо і цікаво донести матеріал, що вивчається, сприяють кращому його засвоєнню і запам’ятовування. Пальчикова гімнастика, фізкультурні хвилини та динамічні паузи також можуть бути підпорядковані темі природи та сприяти органічному закріпленню отриманих знань. Навчальний характер може мати і оформлення групової кімнати. У куточок книги необхідно виставляти книги про природу рідного краю з мальовничими ілюстраціями. Добре повісити карту області, адаптовану для дітей.
Дітям особливо близько та дорого те, що вони самі виростили. Знайомлячись із природою, діти проводять посильну роботу на земельній ділянці. Рухи на свіжому повітрі під час прогулянок, екскурсій, походів та спостережень розвивають дітей фізично та зміцнюють їхнє здоров’я.
Але провідною формою діяльності дітей дошкільного віку є гра. У грі дитина природним чином засвоює різні складні уявлення (узагальнені, динамічні) про явища та закономірності природи, закріплює отримані уявлення. Тут на допомогу прийдуть дидактичні та настільні ігри та навіть рухливі, підпорядковані природничій тематиці.
Вміння спостерігати за природою, бачити її своєрідність та красу, помічати різні її ознаки та стани – це завдання не лише етичного, а й розумового та морального виховання дитини. Педагог повинен не тільки знайомити дитину з природою, а й вчити ставитись до неї дбайливо та уважно. Пробуджувати в дітей віком із раннього віку інтерес і до природи необхідно, по-перше, для правильного, дбайливого ставлення до неї, по-друге, у розвиток вищих моральних почуттів, якими є гуманізм і справедливість, які передбачають активну, дієву позицію дитини щодо природних об’єктів (допомогти, захистити, подбати тощо). Любов до природи передбачає як пасивне споглядання (не псувати, не знищувати, дбайливо ставитися), а й творення (вирощувати, захищати, охороняти).
Автор: вихователь ДНЗ №1 м. Феодосії Давидова Світлана Олексіївна, вища кваліфікаційна категорія.